#Нотатка 921

Сьогодні вночі спостерігав дивну поведінку. Велетенський стовп що стояв посередині їхнього поселення здається відіграє важливу роль у побуті цих істот. Вони танцювали пів ночі навколо нього. Настільки ірраціональної поведінки я ще не спостерігав. Що буде далі?

# Нотатка 940

Я покинув ту місцину у пошуках фабрики. Помітив, що вміст атмосфери змінився. Дивно, що я звернув увагу на це лише сьогодні. Журнал показує, що ці зміни сталися давно, ще до “загибелі”.
Я створив нове життя і воно вплинуло на нашу планету. Відповідно, це негативно вплине на мене, мої механізми та металеві частини мого тіла. Вони інтенсивніше почали піддаватися корозії. Зміна пріоритетів. Завдання №1 — захиститися від негативного впливу навколишнього середовища.

# Нотатка 950

Я не врахував впливу оксигену на навколишнє середовище. Температура повітря піднялася. Добре, що ця незначна зміна не впливає на охолоджувальну систему процесора.

#Нотатка 951

Сьогодні я знайшов одну із фабрик. Там можна було б знайти донорські деталі. Але ні. Після ретельного обшуку я зрозумів — все зіпсоване. Ці люди! Вони просто все зруйнували. Я не бачив щоб хоча б хтось із них використав наші технології...
Варто розглянути саме це місце своїм новим сховком. Буду приносити всі вцілілі технології саме сюди. Тут є багато матеріалів, які через невідому причину вирішили не викидати, а залишити.

#Нотатка 1001

Сьогодні відбувся мій перший контакт із людиною після “загибелі”. Істота виявилась неагресивною. Схоже на те, що він не розуміє, що я не його виду. Колись я створював їх по своїй подобі. Деяких із них було неможливо відрізнити від нас. Але зараз мій зовнішній вигляд просто жалюгідний. Корозія вразила частину плеча(я міг його пошкодити при падінні під час втечі), покриття зовсім злізло і було видно металеві частини. Та це все не відлякувало його. Я зацікавив цю істоту.

Проблем у комунікації не виникало. Вони не забули нашу мову, мову якої я їх навчив.

Істота називала себе Мислителем. Я представився Творцем. Розповів йому про мій задум, про те що вони лише експеримент, вдосконалена версія нас. Також додав про вдалу(хоча і незаплановану) комерціалізацію цього експерименту і про те, що як результат, вони мали полегшити нам і без того безтурботне життя.

Мислитель лише опустив голову. Він думав. Мені здалося що він зламався. Але ні. Таке враження що його інтелект зміг це “перетравити”. Він розповів мені про те, як вони живуть. Про те, що вони розвиваються. Розповів про “загибель” із його точки зору. Мене це вразило. Виявляється вони називають ту подію - “звільнення”. Також вони ненавидять наші технології, і для них вони знаходяться під забороною. Усі хто знаходять технології — повинні їх знищувати. Я здивувався. Чому б не використовувати те, що ми розробляли стільки часу. Я поставив йому це питання. Він сказав, що страх “відродження” штовхає їх на знищення наших технологій. Багато із них вірять у “відродження” — момент коли мій рід повернеться. Але Мислитель вважає, що не всі технології варто знищувати. Він хоче їх використовувати. Він впевнений що можна мати зиск із наших технологій без найменшої загрози “відродження”. Коли я спитав у нього, чому він не позбувся мене при зустрічі, він відповів: “Я впевнений, що ти не несеш загрози. Я впевнений, що ти допоможеш.”

На протязі всієї розмови його голос був спокійним, стабільним, обличчя — холодним, лише зрідка ненадовго могла появитися невелика усмішка.

Мені це подобалося. Я вирішив використати його довіру для того, щоб “відродження” таки відбулося.