Роботяга

Ще один прекрасний день. Обожнюю ті дні, які пролітають зі швидкістю фотона. Все, що приносить мені задоволення — це моя робота. Дванадцятигодинний робочий день — найкраще, що ставалося зі мною. І я не можу знайти собі місця вдома. Я йду якомога повільніше, намагаюся робити зупинки, в парку, чи на площі. І все це заради того, аби прийти додому, лягати спати та прокинутися в той день, коли знову треба йти на роботу.

Моя робота полягає у тому, аби розглядати предмети на конвеєрі, та інколи переставляти їх місцями. Часом, завдання може змінитися, але не дуже суттєво — інколи треба щось у щось вкручувати, чи щось роз'єднувати. І багато хто може сказати, що це нудна робота. Але таким людям я лише скажу, що вони зануди. Цікавим людям не буває нудно. А ця робота медитативна, змушує задуматися про життя. Ви можете вважати, що це як стояти на зупинці й чекати автобуса. А я скажу, що все ж ні, бо на зупинці ми лише стоїмо. А я перевіряю, переставляю і маніпулюю деталями, які проходять повз мене. І в цьому я відчуваю якусь силу. Чому? Це так кумедно. Все ж просто. Бракована деталь, неправильний рух, або проста моя неуважність призведе до великої катастрофи. Чому я так близько сприймаю це? А ви читали “Мій новий прекрасний світ” Олдоса Гакслі? Я говорю про епізод, де працівниця на конвеєру випадково додала зайву краплю у пробірку. Наслідки були жахливі. А найцікавіше, що вона навіть не знала про це. То ж, я повністю усвідомлюю усю важливість моєї роботи. І максимально відповідально ставлюся до неї. Це нічого, що мене ніхто не хвалив. Але я гвинтик у цій системі й без мене все розвалиться. Коротко кажучи, мені подобається бути важливим. І ця робота дає мені цю можливість.

Ось нарешті, я вже прийшов на своє робоче місце. Але це був повний жах. Такого ніколи ще не було. Ви не повірите. Але сталися якісь збої у системі енергопостачання. Також не працювали й генератори, які мали б працювати на такий випадок. Нам повідомили, що закінчилося пальне. Пальне? А який вигляд воно має? За все життя, таких казусів не траплялося. І я ж говорив, що треба відповідально ставитися до своєї роботи. А якщо у нас немає енергії, та не працюють генератори через відсутність пального, то хтось не дотримався усіх своїх обов'язків. Як можна бути такими безвідповідальними? Як узагалі їх допустили до роботи? Невже наші керівники недостатньо компетентні, що взяли на роботу тих, кому вона не цікава? Навкруги одне розчарування.

Тож, я залишався стояти на місці у повній темряві. Сам на сам зі своїми думками про неідеальність нашого світу та з надією на те, що зовсім скоро все налагодиться. А я так старався.

Проєкт "Пишу", @pyshu.knyhu © 2020